Правила гри в дурня

Карти й гравці

Зазвичай грають колодою з 36 карт: від шістки до туза в кожній із чотирьох мастей. За старшинством: 6, 7, 8, 9, 10, валет, дама, король, туз. Для швидких партій є колода з 24 карт (від дев’ятки), для великих компаній – з 52 карт (від двійки).

Грати можуть від двох до шести людей: з 24 картами – до трьох, з 36 – до п’яти, з 52 – до шести.

Роздача й козир

Кожному роздають по шість карт. Решта карт – це колода, з якої добирають. Її нижня карта лежить відкрито й визначає козирну масть.

Козир б’є будь-яку карту іншої масті – навіть наймолодший козир б’є туза іншої масті. Першим ходить той, у кого наймолодший козир.

Атака

Грають за годинниковою стрілкою: атакувальник кладе будь-яку карту відкрито перед наступним гравцем – захисником. Краще ходити з дрібних карт і приберегти старші карти й козирі на потім.

Захист

Захисник має побити кожну карту атаки: старшою картою тієї самої масті або козирем. Козир б’ється лише старшим козирем. Карта, що б’є, кладеться поверх карти атаки.

Підкидання

Доки триває атака, можна підкидати карти – але тільки тієї самої вартості, що вже лежать на столі, чи то карти атаки, чи ті, що б’ють. Зазвичай спершу підкидає атакувальник, потім решта. Залежно від столу підкидають усі гравці або тільки два сусіди захисника.

За раунд на столі не більше шести карт атаки – і ніколи більше, ніж карт на руках у захисника. За деякими столами до першого відбою можна не більше п’яти.

Взяти карти

Якщо захисник не може або не хоче відбиватися, він забирає всі карти зі столу. Перед цим атакувальники можуть підкинути ще відповідних карт. Хто взяв, пропускає свій хід в атаці: наступним ходить гравець після нього.

Взяти – не завжди погано. Краще рано забрати кілька карт, ніж витратити найкращі козирі на програний раунд.

Відбій і добір

Якщо захисник побив усе й більше ніхто не підкидає – це відбій. Карти йдуть у скид і більше не беруть участі в грі. Хто відбився, ходить наступним.

Після кожного раунду всі добирають з колоди до шести карт: спершу атакувальник, потім решта по колу, захисник останнім.

Переведення (перевідний дурень)

У перевідному дурні захисник може не відбиватися, а перевести атаку: він кладе поруч із картою атаки карту тієї самої вартості. Тепер наступний гравець має побити всі карти – і теж може перевести далі.

Переводити можна, лише доки жодна карта не побита, і лише якщо в наступного гравця вистачає карт, щоб побити все.

Кінець гри

Коли колода скінчилася, карти більше не добирають. Хто позбувся всіх карт, виходить із гри й програти вже не може. Останній, у кого лишилися карти, – дурень. Якщо останні гравці позбуваються карт одночасно, партія закінчується внічию.

Махлювання і перевірка

За столами, де можна махлювати, проходять і неправильні ходи – наприклад, сімка, яка «б’є» дев’ятку. Будь-хто може вказати на таку карту, доки вона лежить на столі. Хто попався, забирає карту назад і платить у банк 15 % ставки. Якщо карта була правильною, платить той, хто вказав.

Коли стіл прибрано, хід зараховано. Без махлювання стіл приймає лише правильні ходи.

Підкидний і перевідний

Найвідоміший варіант – підкидний дурень: підкидати можуть усі, переводити не можна. У перевідному дурні до цього додається переведення.

За своїм столом ти сам вирішуєш, чи можна переводити й махлювати. У рейтингових партіях усі грають за однаковими правилами.

Поради новачкам

• Ходи з дрібних. Атакуй молодшими картами, а старші й козирі бережи для захисту.
• Бережи козирі. Не витрачай козир на карту, яку можна побити її ж мастю.
• Збирай пари. Ближче до кінця дві-три карти однієї вартості на вагу золота: з ними за раунд іде одразу кілька карт.
• Рахуй карти. Запам’ятовуй, які козирі й тузи вже вийшли. Наприкінці партії ти знатимеш, що ще може бути в суперників.
• Дивись уважно. Перевіряй кожну карту, якою б’ють твою. Вказати на махлювання можна, лише доки карта лежить на столі.